Іванченко Д.А.

Етапи навчання ритму англійської мови студентів мовних спеціальностей

В наш час у методиці викладання іноземних мов існує проблема формування іншомовної фонетичної компетенції, яка проявляється у невідповідності рівня вимови студентів програмним вимогам. У процесі дослідження, присвяченого цій темі, нами був розроблений комплекс вправ для навчання ритму студентів мовних спеціальностей. Цей специфічний напрямок був обраний через, з одного боку, суттєві відмінності у ритмічній організації англійського та українського мовлення та важливості цього аспекту при формуванні акценту студента, а з іншого боку, через недостатнє висвітлення ритму англійської мови в навчально-методичних комплексах і, як наслідок, низький рівень сформованості ритмічних навичок студентів.

Ми вважаємо, що процес навчання ритму англійської мови, за аналогією з навчанням іншим сегментним та супрасегментним явищам, слід розділити на два етапи: презентація нового матеріалу та автоматизація навичок. Ми також підтримуємо логіку концепції Ю.І.Пассова, який пропонував розрізняти 5 етапів у формуванні фонетичної навички: сприйняття-ознайомлення, імітація, диференціювання-усвідомлення, ізольована репродукція, комбінування.

Презентація

Аналізуючи психологічні аспекти формування іншомовної фонетичної компетенції, ми зауважили потенційну ефективність використання операційної концепції інтелекту Ж.Піаже при презентації нового фонетичного матеріалу і маємо на меті застосувати цю концепцію при навчанні ритму. Тому презентація має включати в себе такі етапи: сенсорно-моторний, символьний, логічний та лінгвістичний.

Сенсорно-моторний етап, на нашу думку, є найвагомішим, оскільки він передбачає формування ритмічного еталону через неопосередкований вплив на аналізатори студентів. Ефективним видом діяльності на цьому етапі ми вважаємо самостійне порівняння студентами двох уривків мовлення українською та англійською мовами з позиції їх ритмічного оформлення. Висновки, які зроблять студенти, будуть відносно інтуїтивними та в деякій мірі суб’єктивними, проте самостійно виведеними.

Наступним має стати символьний етап сприйняття інформації. Відмінності у ритмічній організації мовлення можна представити у схематичному вигляді.

Таким чином, ми залучаємо до сприйняття інформації зоровий канал. Проте ми рекомендуємо на цьому етапі дати студентам можливість  знову прослухати уривки українською та англійською мовами для того, аби вони могли зіставити акустичні дані та схематичні моделі і знайти в уривках мовлення характерні ритмічні зразки.

На нашу думку, логічний та лінгвістичний етапи сприйняття інформації у цьому випадку можна поєднати і представити комплексно у вигляді теоретичного пояснення особливостей ритмічної організації англійського та українського мовлення. Слід зауважити, що дві мови, які порівнюються, належать до різних типів – ізохронічного та ізосилабічного, і висвітлити принцип виділення зазначених типів. Цей етап і термінологічна база, яка буде вживатися викладачем, відіграють велику роль у формуванні англомовної фонетичної компетенції студентів мовних спеціальностей з позиції компетентнісного підходу, оскільки в майбутній професійній діяльності студенти мовних вищих навчальних закладів мають володіти не лише супрасегментними явищами англійської мови на достатньо високому рівні, але й також ґрунтовною теоретичною базою у цій сфері. Більш того, ми вважаємо необхідним на цьому етапі розкрити вплив ритму англійської мови на інші фонетичні особливості мови, а саме явища редукції голосних у ненаголошених складах, яке значно більш поширене в англійській мові, аніж у рідній. Це дозволить студентам поглянути на мову, як на цілісне явище, і зрозуміти комплексність та взаємовплив елементів її фонетичної системи, зокрема.

Автоматизація

Якщо на попередньому етапі, відповідно до концепції Ю.І.Пассова, відбувалося сприйняття-ознайомлення, то метою автоматизації є реалізація імітації, диференціювання-усвідомлення та репродукції.

В імітації англійського мовлення, метою якого є наслідування ритмічних зразків, ми вважаємо доцільним виокремити підготовчі етапи: «гудіння» та промовляння пошепки. Гудіння являє собою звуковий ланцюжок низької частоти. Оскільки низькі частоти є визначальними для мелодійного та ритмічного оформлення мовлення, цей етап можна вважати підготовчим для власне мовлення. Очікується, що промовляння пошепки сприятиме покращенню диференціювання студентами наголошених та ненаголошених складів, оскільки для вимовляння напружених звуків пошепки необхідно значно більше зусиль.  Все це сприяє сенсибілізації ритмічної та інтонаційної організації висловлювання.

Оскільки при навчанні супрасегментних явищ важливу роль відіграють механізми зворотного зв’язку та слуховий контроль, шляхом вправлянь слід забезпечити реалізацію всіх етапів останнього, а саме: сприяти створенню еталону (ритмічного зразка) мовлення, що є можливим за умов протиставлення ритмічного зразка рідної та іноземної мов, спонукати до зіставлення ритмічного оформлення власного мовлення з еталоном через контроль з боку викладача й інших студентів та аналіз ритмічного оформлення мовлення одногрупників.

В сучасних навчально-методичних комплексах, які були розроблені для формування фонетичної компетенції студентів, цілком нехтується комунікативне навантаження ритму. Було встановлено, що в умовах природного спілкування співрозмовники зазвичай наслідують однакові ритмічні зразки. Недотримання цього принципу призводить до непорозумінь між комунікантами на емоційному рівні. Саме тому в умовах комунікативного підходу важливими будуть вправляння в слідуванні ритмічного зразка, заданому співрозмовником, які розвивають вміння співрозмовників в діалозі координувати використання спільних ритмічних зразків.

Навчання ритму англійської мови з урахуванням вищевизначених етапів підтвердило свою ефективність при формуванні англомовної фонетичної компетенції студентів-філологів Київського національного лінгвістичного університету.  Подальшу роботу в цій сфері ми вбачаємо в дослідженні можливих шляхів інтеграції навчання вимови у заняття з практики англійської мови, розробці ефективних методів опанування студентами особливостей фонем подібного та близького ряду, а також іншими сегментними та супрасегментими явищами англійської мови, які б сприяли формуванню у студентів акценту, близького до акценту носіїв мови.