НАВЧАННЯ КИТАЙСЬКОГО МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 9-ГО КЛАСУ

Вишневська А.

Київський національний лінгвістичний університет

Актуальність дослідження полягає в тому, що питання навчання китайського монологічного мовлення недостатньо розроблене у методиці викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах з поглибленим вивченням іноземної мови.

В результаті проведення аналізу навчання китайського монологічного мовлення в Київській гімназії східних мов із 2 лютого по 7 березня 2009 р. було виявлено розбіжність між високим інтелектуальним розвитком дев'ятикласника та низьким рівнем володіння іншомовним матеріалом, основною проблемою було визначено недостатню сформованість та автоматизацію лексичних, фонетичних та граматичних навичок китайського монологічного мовлення в учнів, нерозвинене спонтанне мовлення на цій основі.

Розв'язання цієї проблеми має реалізуватися шляхом приділення більшої уваги некомунікативним вправам на формування фонетичних, граматичних та лексичних навичок монологічного мовлення та збільшення масової частки  умовно-комунікативних вправ на їх автоматизацію.

Для формування та автоматизації фонетичних навичок китайського монологічного мовлення й уникнення помилок, пов’язаних із цим аспектом мови, ефективними виявилися такі вправи: самостійний запис спочатку лише тонів нових слів, потім – фонетики повністю під час слухання аудіозарпису; вправа “мовний комп’ютер” із community method.

При автоматизації граматичних навичок найбільш ефективними виявилися вправи на підстановку у зразок мовлення та трансформацію зразка мовлення, а також вправи з підстановчими таблицями, які сприяють багаторазовому повторенню граматичних структур і ліквідують можливість помилок у порядку слів, що є ключовим аспектом граматики китайської мови.

Оскільки сплутування слів виникає саме через неусвідомлення учнями значення окремих морфем у словах, а також відсутності впізнавання тих самих морфем в інших словах, тому при формуванні лексичних навичок ефективним є запропонований китайськими методистами морфемний метод, який допомагає в найкоротші терміни розвинути в учнів відчуття мови, сприяє підвищенню активності в самостійному вивченні мови, допомагає оволодінню граматикою, допомагає оволодіти великою кількістю лексики і розвиває мовну здогадку.

Як зазначалося вище, в результаті дослідження було виявлено необхідність збільшення масової частки вправ для формування та автоматизації навичок китайського монологічного мовлення. У вітчизняній методиці існує добре розроблений комплекс вправ для навчання монологічного мовлення, до складу якого входить велика кількість різноманітних умовно-комунікативних та комунікативних вправ, які можна ефективно використовувати і для навчання китайського монологічного мовлення. Проблема з якою стикається вчитель китайської мови полягає у відсутності комплексу некомунікативних вправ, які б формували саме навички китайського говоріння. У зв’язку з цим подальшої розробки та урізноманітнення вимагає комплекс некомунікативних вправ для формування цих навичок, який би відображав специфічні особливості фонетики, граматики та лексики китайської мови.