НАВЧАННЯ КИТАЙСЬКОГО ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ У 3-4 КЛАСАХ НА РІВНІ  МІКРОДІАЛОГУ-РОЗПИТУВАННЯ

Анташкевич В.

Київський національний лінгвістичний університет

Активна та рішуча співпраця України з країнами сходу, зокрема з Китаєм, надає вивченню цієї мови актуальності та значущості. Не дивлячись на вже зазначений інтерес, чітко визначених шляхів з його реалізації ще не встановлено. Сучасні викладачі китайської мови – новатори та першопрохідці своєї справи. Діючи інтуїтивно, вони вимушені спиратись на вже існуючі методики викладання європейських мов, пристосовуючи їх до китайської мови. Проте китайська, як й інші східні мови, має свої риси, що суттєво відрізняють її від європейських мов. Комунікативна спрямованість сучасної методики викладання іноземної мови дає нам можливість говорити про актуальність предмету дослідження.

На сьогоднішній день питання формування навичок та розвитку вмінь китайського діалогічного мовлення досліджується китайськими методистами, такими як Чжен Ай Лі, Ма Чен, Дзен Шу та Дзен Лі та іншими. Проте, нами було простежено широке використання усталених шляхів викладання китайської мови взагалі, і навчання ДМ зокрема, що ґрунтуються на традиційних етапах та прийомах викладання західноєвропейських мов.

Проблему становить невідповідність існуючих прийомів для навчання китайського діалогічного мовлення. Проблеми навчання китайського мовлення передусім пов’язані з особливостями вимови. До першочергових проблем при навчанні китайського діалогічного мовлення ми відносимо: недостатньо розвинутий фонематичний слух, недостатній життєвий досвід і, як наслідок, невміння продовжувати діалог (брак ініціативних реплік), страх зробити помилку та брак лексики.

На нашу думку, прогнозування наявних проблем дасть змогу уникнути головної проблеми – подолання психологічного бар’єру, та зробить навчальний процесс більш продуктивним.

Основною ідеєю проведеного дослідження було вдосконалити існуючі прийоми навчання китайського діалогічного мовлення, розробити комплекс вправ, що поєднав би китайський підхід з вже існуючим вітчизняним.

Опрацьована література дала нам змогу говорити про такі етапи та шляхи навчання китайського ДМ (на рівні мікродіалогу):

· навчання реплікування, тобто швидко і адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя, а також продукування ініціативної репліки за зразком, що його подає вчитель;

· навчання реплікування повинно йти невідривно від навчання нових лексичних одиниць та акцентуації на їх фонетичних особливостях (зміна тонів при вимові слова призводить до зміни значення слова);

· оволодіння діалогічною єдністю;

· навчити учнів об’єднувати засвоєні діалогічної єдності, та підтримувати бесіду, не дати їй зупинитись після першого обміну репліками – навчання мікродіалогу;

Опрацьований досвід східних методистів дає нам змогу говорити про відмінності прийомів при навчанні ДМ, що полягають у першочерговості репродукції (маємо на увазі вивчення текстів, окремих речень, словосполучень на пам’ять) безпосередній продукції учня (створення власних діалогів).

Підчас проходження педпрактики у період з 09.02 по 06.03.09 у Гімназії східних мов №1, м. Києва, відбулась апробація практичної частини дослідження в 4-А. Методи демонстрації та пояснення відбувались з опорою на головний текст-діалог; паралельна семантизація нових ЛО та граматичних конструкцій; на етапі тренування та практики було організовано вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному спілкуванні, використовуючи репродуктивні та продуктивні, умовно-комунікативні та комунікативні вправи.

Проведене дослідження дало нам змогу, по можливості, об’єднати національний та іноземний досвід, допрацювати існуючі комплекси вправ, урізноманітниди їх умовно-комунікативними та комунікативними репродуктивними та продуктивними вправами, орієнтованими на формування навичок та розвитку вмінь китайського діалогічного мовлення.