ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ У ЧИТАННІ НА СТАРШОМУ СТУПЕНІ ОВОЛОДІННЯ ЯПОНСЬКОЮ МОВОЮ

Гусарова А.

Київський національний лінгвістичний університет

Темою нашого  дослідження було формування іншомовної компетенції учнів у читанні на старшому ступені оволодіння японською мовою. Ми вважаємо, що розгляд та дослідження цієї проблеми є актуальними, оскільки такий розповсюджений спосіб іншомовної комунікації та вид мовленнєвої діяльності,  яким учні мають оволодіти згідно з вимогами чинної програми та Державного стандарту з іноземних мов, як читання японською мовою потребує набагато більше сформованих навичок та вмінь, ніж читання європейськими мовами. А оскільки проблема навчання читання японською мовою ще недостатньо розроблена в методиці викладання іноземних мов, то дослідження цієї проблеми є суттєвим.

Задля розв’язання цієї проблеми необхідно активізувати процес читання, тому в ході пробного навчання нами був випробуваний такий підхід до навчання читання, за яким процес читання поділяється на наступні етапи:

Етап 1. Встановлення загальних цілей для читання тексту.

Етап 2. Презентація тексту.

Етап 3. Вправа на загальне сприйняття тексту.

Етап 4. Вивчення тексту по частинах.

Етап 5. Після роботи з окремими частинами тексту даються завдання (групові або індивідуальні) для роботи з текстом у цілому, узагальнен­ня інформації, отриманої з уривків, що опрацьовуються.

Етап 6. Групові або індивідуальні за­вдання.  

Етап 7. Остаточне обговорення тексту.

У результаті пробного навчання нами було виявлено, що читання про себе всього тексту цілим класом не є ефективним, адже для певної кількості учнів завжди буде існувати більший процент незнайомої лексики та граматики, ніж воно очікується та має бути згідно до навчальної програми. Пояснення кожному учневі окремо тієї інформації, що йому потрібна, неможливе. Читання про себе має бути забезпечене тишею у класі, задля максимального зосередження на тексті та його змісті. Отже саме тому, ми притримувалися думки, що робота має проходити або в режимі вчитель — клас, або в малих групах.

Модель роботи учителя з усім класом виглядає таким чином: 1) Учні перечитують текст та вико­нують завдання (відповідають на питання). 2) Клас під керівництвом учителя опрацьовує частини тексту усно, учні обговорюють питання/за­вдання, працюють над точним розумінням усіх важливих еле­ментів (якщо необхідно використовувати читання вголос, краще це зробити в кінці цього етапу). 3) Повернення до загальних пи­тань, якщо необхідно, а потім опрацювання всієї частини тексту: передбачити, що буде далі (якщо це не остання час­тина тексту); співвідносити з початком (якщо це не перша частина тексту); обговорити функцію цієї частини тексту або її роль по відношенню до всього тексту. Модель роботи класу по групах включає наступні компоненти: 1) Група перечитує, обговорює за­вдання, питання та готує від­повіді. 2) Звіт груп: групи порівнюють проведену роботу, відповіді на питання. 3) Якщо необхідно, вчитель надає допомогу, роз'яснюючи най­більш складні уривки тексту. 4) Те ж саме, що і пункт 3) у роз­ділі роботи з класом, з наступ­ним обговоренням.

Що стосується вищезазначених етапів читання, то ці етапи можуть бути використані протягом декіль­кох уроків або як частина домаш­нього завдання. Таку послідовність етапів уроку іноземної мови, а також вищезазначені моделі роботи ми і намагалися випробувати та впровадити у навчальний процес серед учнів 10-А класу під час пробного навчання в Київській Гімназії східних мов №1. Ми дійшли до висновку, що така послідовність взаємодії вчителя з учнем під час уроку є ефективною та могла бути б універсальною для вивчення не тільки японських текстів, але текстів з інших іноземних мов, адже спочатку така система розроблялася для роботи з текстами англійською мовою.

Отже, ми досягли нашої мети, знайшовши оптимальний метод навчання старшокласників читання японською мовою. Також ми провели паралель з японською методикою, та порівняли вищеописаний підхід із підходом, яким користуються японські методисти, та виявили, що ці два підходи суттєво відрізняються. Важливо було б зазначити, що в Україні взагалі не існують підручники, рекомендовані Міністерством освіти і науки України, за якими б навчалися учні. Теж саме стосується і ВНЗ, адже тут для навчання японської мови використовуються підручники, укладені японцями для навчання іноземців. В результаті аналізу ряду підручників нами було виявлено, що  вони не зорієнтовані на навчання слав’яномовних народів. Але через відсутність вибору викладачі вимушені користуватися ними. Отже, які ж відмінності між японською методикою та методикою, обраною нами для пробного навчання учнів. По-перше, це відсутність в першої передтекстових завдань. По-друге, ігнорування думки учня, та акцентуація на точному визначенні думки автора. Це можуть бути такі запитання: «Що автор хотів сказати…(у підкресленому реченні)?»; «Чи схвалює автор поведінку цього героя?»; при чому в самому тексті дімка автора прямо не виражена. Або ж завдання типу それ/これ- [соре/коре] – вказівні займенники це/оте, які передбачають тлумачення явищ. Наприклад: «Це – це що?»; «З цієї сторони – це з якої?». Таким чином, учень обмежений у творчості через відсутність завдань чи то запитань на вираження своєї власної думки. По-третє, при читанні текстів увага учнів має бути зосереджена лише на змісті, тобто існує лише тип читання з повним розумінням тексту. Отже, проаналізувавши цю методику, ми дійшли висновку, що для навчання учнів читання японською мовою такий підхід не є ефективним. Також нами був розроблений  комплекс вправ для формування іншомовної компетенції учнів у читанні на старшому ступені оволодіння японською мовою. Його ефективність було перевірено та доведено експериментально. Ось один з прикладів вправ на визначення конкретного значення багатозначного слова у реченні.

「休む」という言葉は２つのいみをもっています。つぎの例文のそれぞれがどんな意味で使われていますか。例文を読み、ウクライナ語に訳しなさい。本文と合った使い方はどっちですか。

(Слово 休むмає 2 значення. У якому значенні вживається це слово у наступних реченнях? Прочитайте речення перекладіть українською мовою. Знайдіть серед них таке, у якому його значення співпадає з текстом.) 

1)                     明日は学校を休むつもりです。

(Завтра я збираюся пропустити заняття в школі.)

2)                     普通、私は日曜日に休みます。

(Зазвичай я відпочиваю у неділю.)

3)                     昨日、妻のせいで会社を休ませた。

(Вчора я не був на роботі через жінку.)

4)                     夏休みはどこに休むことにしたの？

(Де ти вирішив відпочити на літніх канікулах?)

5)                     来週は休むひがたくさんあるよ！

(Наступного тижня в мене буде багато вихідних днів!)

Відповідно до підходу навчання читання японською мовою, який був використаний нами під час пробного навчання, така вправа має застосовуватися та виконуватися учнями на шостому етапі, отже має бути груповим або індивідуальним післятекстовим завданням.